Виборчий список кандидатів у депутати Херсонської обласної ради від Єдиного Центру

Виборчий список кандидатів у депутати Херсонської обласної ради від Єдиного Центру

Виборчий список кандидатів у депутати Херсонської обласної ради від Херсонської обласної організації Партії Єдиний Центр, висунутих на конференції цієї політичної партії, що відбулася 02 жовтня 2010 року

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

У БЮТу губа не дура, та руки короткі
2009-04-27 10:28:00

У БЮТу губа не дура, та руки короткі

Як відомо, навесні та восени у психічнохворих людей починаються рецидиви. Адже невипадково саме навесні й восени в політиків відбуваються особливо гострі дебати. В якості такого «весняного психопатологічного рецидиву» можна розглядати чергову заяву херсонської обласної організації БЮТ з приводу їхнього бажання «виразити недовіру голові ОДА Борисові Сіленкову» (яке питання бютівці спробували ініціювати на сесії облради).

Схоже на «психопатологічний рецидив» - адже психічно нормальні люди навряд чи будуть з такою наполегливістю наступати на ті самі граблі. А на граблі ці вже наступали неодноразово - і бютівці, і регіонали... Борис Сіленков - якийсь «незмінний» губернатор. І це не може не дратувати його опонентів, особливо якщо врахувати, з якою частотою змінювалися попередники Бориса Віталійовича. Сіленков, на відміну від них, сидить у своєму кріслі четвертий і, схоже, не останній рік. Він, до речі, один з останніх голів ОДА першого помаранчевого призову: був призначений на цю посаду в лютому 2005-го. Крісло під губернатором намагалися розхитати неодноразово. Облрада на чолі з регіоналом Володимиром Демьохіним, не раз намагалась виразити недовіру голові адміністрації. Його відставки очікували від Президента Прем'єр-міністри Віктор Янукович і Юлія Тимошенко. Однак Борис Віталійович вистояв. Більше того, навіть зробив хід, якого тоді від нього ніхто не очікував, і який, на думку більшості місцевих політичних еліт, зробив Сіленкова більш уразливою для критики фігурою. А саме – Борис Віталійович один з перших заявив про вихід з «Нашої України» і вступ у партію «Єдиний центр». Ще до цього, два з лишком роки тому Віктор Янукович, перебуваючи на прем'єрські посаді, неодноразово заявляв, що обов'язково подасть клопотання Президентові на звільнення Сіленкова. На нашій пам'яті Віктор Федорович п'ять разів привселюдно виражав невдоволення із приводу діяльності Бориса Віталійовича. На цьому тлі скарги голови облради й головного регіонала області пана Демьохіна на голову обладміністрації й головного нашоукраїнця області Сіленкова були особливо зворушливими. Аж до сліз... Втім, хоча бютівці, які тоді офіційно «були одружені» з нашеукраїнцями, начебто б, не мали причин не любити пропрезидентського губернатора, але дивилися на нього з неприхованою антипатією. Причина проста: зайнявши губернаторське крісло, Сіленков повинен був «поділитися» місцями й посадами в ОДА зі своїми партійними соратниками. На це, як відомо, дуже сподівався нардеп від фракції БЮТ Юрій Одарченко. А Борис Віталійович не поспішав цього робити, воліючи підбирати собі команду за принципами працездатності, а не за політичним окраскою. Бютівців у команді Сіленкова не виявилося – губернаторові демагоги ні до чого. Зате в цих самих демагогів з'явилися причини для образ... Давайте будемо реалістами: змістити (або хоча б спаплюжити ім'я) Сіленкова ані регіонали, ані бютівці хотіли зовсім не тому, що губернатор погано працює. Політична доцільність для них завжди була набагато важливіша, ніж безпосередня робота. І в регіоналів головним мотивом було бажання довести думку, що Президент свідомо покриває «безгосподарних» голів облдержадміністрацій. Мовляв, йому важливіше відданість губернатора, ніж його реальна діяльність. Ті ж мотиви були й у голови облради, коли він будь-якими способами намагався домогтися відставки губернатора. Однак же, показово: незважаючи на домінуюче положення регіоналів в облраді, у них жодного разу не вистачило голосів для вираження вотуму недовіри Сіленкову. У ПР - 30 мандатів з 85, але навіть разом зі своїми 16 «червоними» союзниками із КПУ, ПСПУ й КПРС, вони ледве сколотили більшість. Інша частина депутатського корпусу, що складається із фракцій БЮТ, НУ, СПУ та литвинівців, досить скептично поставилася до ідеї відставки губернатора. Більше того, не хотіли заїдатися з ним навіть ті депутати від ПР і КПУ, які усвідомлювали, що їх реальна депутатська діяльність напряму залежить від губернатора. Навіщо міняти шило на мило? Адже Силенков, чиєю б креатурою він не був, і сам нормально працює, й іншим працювати не заважає. Але тільки працювати... Коли в крісло прем'єра знову сіла «залізна леді Ю», за «незмінного губернатора» прийнялись бютівці. Мета та ж сама – будь-якими шляхами дискредитувати голову ОДА, оскільки вона – креатура Ющенко. У війні із пропрезидентським губернатором бралася в розрахунок тільки його відданість, а не вміння працювати. Якщо пам’ятаєте, Тимошенко як прем'єр інкримінувала губернаторові ті ж самі гріхи – великі газові заборгованості підприємств теплопостачання, інфляційний ріст цін та інші негаразди, спровоковані роботою Кабміну. Коротше кажучи, з хворої голови на здорову. Втім, коли в Юлії Володимирівни нічого не вийшло, вона чесно відступилася. І навіть принесла своєрідні вибачення – телеграмою з поздоровленням з приводу «успіхів у боротьбі з інфляцією». Відступилася, щоправда, ненадовго. Так воно й зрозуміло – не за горами вибори, рейтинг у БЮТ падає й зупинятися не збирається, а губернатор представляє нову політичну силу, яка не тільки не втрачає рейтинг, але й навпаки, користується все більшою й більшою підтримкою виборця. Звідси, мабуть, і виникла думка: а непогано б в облраді створити тактичний союз БЮТ і Партії регіонів – для боротьби з губернатором. Нагадаємо, що бютівська фракція в облраді Херсонщини є другою за чисельністю. І якщо БЮТ захоче підтримати кволу більшість Демьохіна в питанні вираження вотуму недовіри Сіленкову, головний регіонал області може здійснити свою біло-блакитну мрію. Питання було в іншому – чи захочуть регіонали зв'язуватися з бютівцями. Адже зрозуміло, що для БЮТ зараз ЄЦ - ворог не менший, ніж для голови облради Демьохіна голова обладміністрації Сіленков. Однак, нагадаємо, що сама фракція регіоналів далеко не єдина серед бажаючих «скинути» губернатора... До того ж ще фракція СПУ відкрито перейшла в «табір ім. Сіленкова». Соціалісти зважилися на цей хід після того, як голова облради скривдив їх, забажав собі іншого заступника та поставивши на голосування питання про звільнення заступника голови облради соціаліста Геннадія Причини. Тим більше, що замінити Причину пропонувалося комуністом Володимиром Овчаренком. І не в перший раз! Демьохін, мабуть, ніколи особливо не довіряв соціалістам, зате в комуністах завжди був впевнений. До того ж, соціалістів в облраді всього п’ятеро, і за політичне майбутнє цієї партії сьогодні ніхто не дасть ні копійки. Здавалося – на що може вплинути думка п'яти чоловік «скривдженої» фракції? Але вихід соціалістів з більшості завершився створенням нового міжфракційного об'єднання "Єдність". Було заявлено, що «Єдність» тільки за два дні свого існування вже встигла об'єднати 32 депутата із всіх фракцій облради. Крім того, було заявлено, що «Єдність» створюється з головною метою – виступити у війні Сіленкова та Демьохіна на стороні губернатора, проти голови облради. Не прямо, але було сказано, що будь-які ініціативи головного регіонала області «Єдність» буде блокувати в міру своїх сил. Нагадаємо ще раз, що ні Одарченко (опосередковано - прямо він до облради аж ніяк не відноситься), ні Демьохін не контролюють підпорядковані ним фракції. Розумні люди ще задовго до останньої сесії облради говорили: БЮТ обов’язково знову спробує підняти питання про імпічмент Сіленкова, і знову ця спроба нічим не закінчиться – у цьому можна й не сумніватися. Усе так і відбулось: спроба бютівського імпічменту закінчилася голосним пшиком, депутати не захотіли розглядати це питання й вирішили, що їм не лічить заради якоїсь дурниці збиратись на позачергову сесію. І єдине, що одержали бютівці – це привід для мітингу-демонстрації. Може, це й було головною метою Юрія Одарченка? Весна, незабаром вибори, піаритись треба... Хоча, звичайно, повністю відмовлятися від версії «весняного психопатологічного рецидиву» теж не можна. Хто знає, може, Юрію Віталійовичу подобається тупо наступати на ті самі граблі, втішаючи себе думкою, що вода камінь точить... У тих, хто пише про політику, «весняне загострення шизофренії» - один з улюблених заголовків. Ми, однак, вважаємо, що некоректно прив'язувати психічний стан наших політиків до календаря. Те, що в них навесні й восени починаються рецидиви маній і фобій - не привід для зубоскальства. Адже їхнє лихо - це, в першу чергу наше лихо, і від їхніх болячок першими страждати будемо саме ми, прості люди...

Михайло Левакін

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"